Житньому — 45

Цьогоріч виповнюється 45 років з дня введення в експлуатацію сучасної будівлі критого ринку на вул. Верхній Вал, 16 — одного з символів київського Подолу. Історія Житнього сягає набагато глибше, аж до самих витоків Києва.

Назва ринку не випадкова, адже саме тут, за літописами, ще у ХІ столітті існував один із перших торгових майданів міста, де продавали зерно, зокрема жито, і куди сходилися купці зі всієї Русі. Житній торг був центром економічного життя середньовічного міста. Археологи неодноразово знаходили тут свідчення давньої комерційної активності — знаряддя, монети, ваги, що підтверджує тисячолітню традицію торгівлі на цьому місці.

Річка Глибочиця розділяла площу Житнього ринку на дві частини. Навколо площі у першій половині ХІІ століття на кошти торговельно-ремісничих об’єднань збудовано храми, зокрема, церква Богородиці Пирогощі (Києво-Подільський Успенський собор).

Житній ринок розташовувався на Подолі поблизу ремісничих районів Кожум’яки та Гончаров. Про величезне значення Житнього ринку говорить той факт, що, починаючи з ХV століття, він був головним торговим центром міста.

Тут проходили багатолюдні віче, а в період магістратського правління влаштовувалися народні гуляння з карнавальним сходженням на гору Щекавицю. Двічі на рік проводились ярмарки, куди з’їжджалися не тільки київські торговці, а й продавці з довколишніх та віддалених районів Києва.

Він і далі лишався одним з головних торговельних центрів, бо цьому, значною мірою, сприяла наближеність до Дніпра та гавані.

У 1980 році введено в експлуатацію нову будівлю Житнього критого ринку, зведеного за проєктом архітекторів О. Моніної, В. Штолько і конструктора Б. Беднарського. Вона вважається культурною спадщиною модернізму.

Особливістю будівлі є унікальна архітектурна конструкція без опорних колон у центральній частині, що дозволило створити максимально відкритий простір для торговельної діяльності. На момент введення в експлуатацію Житній став одним із найбільших критих ринків столиці, оснащеним відповідно до найкращих стандартів того часу.

Фасад ринку оздобили металевим панно «Із варягів у греки» художника Анатолія Домнича з нагоди святкування 1500-річчя Києва.

У 80–90-роках ХХ століття Житній був серцем комерційного Подолу — тут купували овочі, м’ясо, домашній сир, рибу, горіхи, текстиль і навіть книги. Саме на Житньому покоління киян і мешканців навколишніх сіл зустрічалися щосуботи з кошиками в руках.

На сьогодні «Житній ринок» також не втрачає своєї актуальності та є місцем для придбання товарів безпосередньо у виробників продукції.

На першому поверсі можна купити м’ясо, м’ясопродукти, овочі, квіти, насіння, а на другому поверсі — одяг й взуття, зокрема в наявності великий вибір вишиванок.

Житній ринок є не лише місцем для задоволення потреб місцевих жителів, а й невід’ємною складовою Подільського району.

Сьогодні, у свій 45-річний ювілей, Житній ринок продовжує жити.

Сучасний Житній – вже більше, ніж просто ринок. У його будівлі регулярно відбуваються культурні події, мистецькі виставки, благодійні ярмарки, толоки та ініціативи на підтримку громад. Тут проводять заходи місцеві організації, громадські активісти, митці та урбаністи.

Сьогодні Житній ринок — не лише торговий об’єкт, а й частина історичної пам’яті Києва, що потребує збереження.

Зберегти Житній — означає зберегти живу історію нашого міста.